Історія села

Дата заснувння с. Полонного невiдома. Перша письмова згадка про с. Заболоття належить до 1583 року. Назва, за переказами старожилів, походить від того, що село було розміщене за болотом, якщо їхати з колишнього адміністративного центру м. Луцька.

Назва с. Полонне, за розповідями старожилів (Ошурка Якова), походить від імені першого мисливця-ведмежатника Ополона, який жив в урочищі Дубні.

Центром парафії було с. Полонне. У парафію входили такі села: Острів, Заболоття, Суховоля, Вараш, Полонне.

У селі Полонне діяла двокласна церковно-приходська школа – одна на всю парафію. Після пожежі вона згоріла разом із церквою напередодні світової війни.

У 1905 р. біля наших сіл було завершено будівництво залізниці, яка діє донині. У період І світової війни по річці Стир стояв фронт. У результаті все с. Полонне було спалене. З 1920 р. по 1939 р. територія сіл була під владою Польщі. Колишні наділи землі швидко дробилися і малородюча, погано оброблена земля Полісся не могла прогодувати своїх господарів. Податки були дуже високі і більшість селян не спроможні були їх сплатити. Тоді у селах з’явився збирач боргів – «стягайло», який забирав з родини землеробів те, що мало хоч яку цінність.

Кожен українець відчував на собі національний гніт. Так, за одну і ту ж роботу поляк отримував у два рази більшу оплату, ніж українець (за розповіддю старожила Мацюка Кіндрата).

Більш як з тисячі жителів сіл Полонного і Заболоття лише шестеро вміли читати і писати, але ні один з них не мав повної початкової освіти. Лише в 30-х рр. На два села працювала початкова школа з двома вчителями-поляками. Юридично освіта була обов’язковою, але десятки селянських дітей залишалися поза школою. Щоб заборонити їм навчатися у семирічній школі, яка була лише в Н. Рафалівці, був запроваджений такий закон, що кожен учень повинен був навчатися 2 роки у 3 класі і 3 роки у 4 , незалежно від успіхів у навчанні. У результаті цього тільки один мав семирічну освіту (Грушевський Йосип).

У цей час існував такий адміністративний поділ: воєводство Волинське, повіт Сарненський, гміна Рафалівська, села Полонне і Заболоття.

У вересні 1939 року на території сіл було встановлено радянську владу. На фронтах Великої Вітчизняної війни брали участь 93 жителі, з них 55 загинули.

Вперше у 1947 році у с. Заболоття було засновано колгосп «30 років Жовтня», а в серпні 1948 року – і в селі Полонному колгосп ім. Хрущова. У 1957 році сільради і колгоспи двох сіл були об’єднані у Заболоттівську с/р та колгосп ім. Хрущова. 1964 року його було перейменовано в колгосп «30 років Жовтня». Нині це СВК “Заболоття”.

До початку будівництва РАЕС особливих змін на території сіл не відбулося. У 1972 році розпочалося будівництво РАЕС, в результаті чого с. Полонне потрапило в санітарну зону і мало бути виселеним.

У кінці 70-х р. розпочалося будівництво нового селища для переселенців із сіл Полонного і частково Заболоття. У 1987 році с. Полонного не стало. Більшість жителів переселилися в нове селище – Заболоття. Тут були побудовані нова школа (1986 р.), яка стала середньою загальноосвітньою, торговий центр (1991 р.), будинок культури (1993 р.), медпункт, дитячий садок (1990 р.).

На початку лютого 2007 року на базі Будинку культури було відкрито 10-й клас філіалу Володимирецького колегіуму. Будинок культури перестав функціонувати як такий.